З журналістики в PR: руйнуємо міфи, прокачуємо сильні сторони, беремо в друзі цифри та не боїмося пробувати
80% співробітників агенції прийшли у PR з журналістики, тому точно знають сильні сторони медійників:
- вміння написати якісний матеріал на будь-яку тему: від “соціалки” до фінтеху;
- талант знайти підхід до різних людей – від продавця до міністра;
- стресостійкість, витривалість, готовність працювати “у полі”;
- розуміння “медійної кухні” – як працює і приймає рішення редакція.
Наприклад, під час підготовки заходу журналіст-комунікаційник розуміє, що якщо запланувати захід на неділю о 17:00 за 40 км від Києва, то камер можна і не дочекатись. А от об 11:00 у понеділок, ще й в центрі міста – “явка” журналістів буде кращою.
Утім є в “універсальних солдатів” і слабкі сторони. Не з усіма журналістами, які приходили до агенції, вдалося налагодити співпрацю.
Часом медійників підводить творча натура, а звідси випливає неорганізованість, невміння вписатися в дедлайн, поставити чітко завдання або так само чітко його виконати.
Довгострокове планування (а якісний піар неможливий без розробки PR стратегії) також чаcто не найсильніша сторона журналіста. Тоді як стратегія допомагає сформувати загальну місію і мету всього того, що робить піарник. Зрозуміти, чи взагалі туди рухаєтесь, як виміряти власну роботу і чи є від неї користь.
Стратегія має складатися з майже двох десятків важливих складових: цілі та завдання комунікації, аудиторії, канали, KPI, медіакарта, ризики, план та бюджет тощо. І на бюджеті варто зупинитися окремо. Ваша стратегія може бути геніальною на папері, але якщо для її реалізації не буде ресурсів, вона лежатиме у столі – нікому не потрібна.
Медійники – люди творчі, але у PR без системності не вийде. Тому таки доведеться подружитися з цифрами й таблицями. А друзями-помічниками стануть календарі, таскменеджери та інші програми.
Інколи журналісти не занурюються у тему. Тому і виходить, що директор стає власником, оборот – прибутком, а прийомна родина – усиновлювачами.
Ну і нехтування діловою етикою. Приміром, з’явитись за zoom з клієнтом з вечірнім макіяжем або із глибоким декольте, мати у Telegram нік “Кицюня” або вести листування з пошти sonechko1998 – теж нормас. Але не в нас 😉
PR – це суцільні вечірки, святкування, заходи, а коли набридло – то можна з ноутбуком і на березі моря попрацювати? Може хтось так і думає, але від реальності це далеко.
Насправді ж:
- робочий день може бути ненормований,
- таблиці не дуже веселими,
- вашу роботу не помічатимуть,
- багато хто не розумітиме, що ви взагалі робите,
- вас не любитимуть.
А от під час кризи та “зашквару” настане ваш “зірковий час” – про вас точно згадають і доручать все це розгрібати.
PR-спеціаліст працює лише з медіа? І знову не зовсім так. Безумовно комунікаційники пишуть пресрелізи, організовують інтерв’ю, пресконференції, розміщують матеріали у медіа. Але цим робота фахівця не обмежується. До функціоналу і зон відповідальності комунікаційника можуть входити:
- підготовка всіх і всього (виступи, заходи, статистика, коментарі й т.п.);
- ініціювання всього (дослідження, івенти, статистика і т.п.);
- вашу роботу не помічатимуть,
- прогнозування та реагування на критику та негатив;
- “робота ручками” (написати, подзвонити, проконтролювати, відзняти й т.п.).
Якщо у вашій голові таки народилась і оселилась думка про PR, комунікаційниці UK comms радять спробувати себе у професії.
Можна взяти на себе один проєкт, влаштуватися до компанії чи PR-агенції на часткову зайнятість, під точкові завдання і т.д. Тоді вхід у море піару буде більш пологим і менш кам’янистим, тобто стресовим.
Без чого піарнику точно ніяк, так це без системного мислення, планування часу та завдань, роботи з великими обсягами інформації, зокрема і цифрами.
Ну і, звісно, варто налагоджувати, зберігати й розвивати контакти та зв’язки, слідкувати за професійними трендами та подіями.
І бути морально готовим до того, що фейли все одно траплятимуться.
Навіть якщо врахувати майже все, однаково інколи злітатимуть дедлайни, проєкти та, часом, здоровий глузд. Замість креативу всі вимагатимуть планів і КРІ. Але якщо бодай раз побачите, як ваша ідея виросла у проєкт, про який говорять, який живе і, можливо, змінює світ на краще — є ризик “підсісти” на цю справу й усією душею полюбити комунікації.
Поділитись
